Валуни Моеракі знаходяться вздовж пляжу Коехохе узбережжя району Отаго між населеними пунктами Моеракі (Moeraki) та Хемпден (Hampden). Від невеликого рибальського селища Моеракі вони й одержали свою назву. Кілька сотень каменів знаходяться на піщаному березі на тристаметровому відрізку, деякі в морі, більшість на суші. Поверхня валунів неоднорідна - зустрічається як шорстка поверхня так і гладка. Майже всі вони з тріщинами, багато вже повністю або частково розкололися на шматки.
Першим валуни описав і замалював дослідник Мантелл у 1848 році, тоді їх було набагато більше, ніж зараз. З 1850 року ця аномалія всебічно досліджується, з'являються численні наукові та популярні статті, фільми, публікації, що зробило моеракські валуни відомими на весь світ. Моеракські валуни - далеко не єдине місце круглих каменів - вони у різних формах є по всій земній кулі (наприклад, в Коста-Ріці, Ізраїлі, США, Канаді, та ін), але моеракські найчисельніші. Навіть у Новій Зеландії вони є ще у двох місцях – це “валуни Коуту” (Koutu) на Північному острові біля однойменного міста та “валуни Катікі” (Katiki) на узбережжі Шаг (Shag) за 12 миль від моеракських. Останні більш різноманітні формою (зустрічаються пласкі, доскоподібні, овальні) і відомі тим, що всередині багатьох з них знаходили кістки мозазаврів і плезіозаврів.
Більшість валунів пляжу Моеракі мають діаметр від 1,5 до 2,2 метра, приблизно одна третина – від 0,5 до 1 метра. Здебільшого вони сферичні форми, невелика частка з них злегка витягнута. Хоча майже всі вони суцільні, тільки декілька розколотих екземплярів мають всередині пустоти.
Як визначено детальним аналізом з використанням оптичних приладів, рентгенів та електронно-зондових мікроскопів, валуни складаються з піску, мулу та глини, що зцементовані кальцитом. Ступінь цементації різна – у центрі валунів відносно слабка та збільшується до поверхні. Ближче до поверхні валуни майже повністю складаються з кальциту, тому що він не тільки щільно зцементував пісок і глину, але й замінив їх.
Вважається, що утворення валунів почалося в палеоцені кайнозойської ери (65,5 - 56 мільйонів років тому). Основна частина валунів почала формуватися в тодішньому мулі на морському дні, про що свідчать дослідження їх складу, зокрема стабільних ізотопів кисню та вуглецю, а також магнію та заліза. Сферична форма каменів свідчить, що у ті часи вода була надзвичайно насичена кальцієм. Після того, як сталося зрощування порід та мінералів, у поверхні утворилися тріщини, відомі як “septaria”. Коричневий і жовтий кальцити, доломіт і кварц поступово їх заповнили, потім рівень моря знизився, і потоки прісної води завершили цементацію поверхні каменів. Такою є офіційна версія утворення валунів Моеракі, але однозначної відповіді на питання про походження цих та інших круглих утворень поки немає.
Легенди місцевого племені Маорі пояснюють появу валунів як розкиданий берегом провіант з міфічного каное Арай-те-уру (Arai-te-uru), що зазнав катастрофи. Валуни - це ніби батат, ямс, таро та інша їжа. Каное занесло на скелясте мілководдя берега Шаг (про нього розповідалося вище), де воно почало втрачати припаси, а закінчилася трагедія біля пляжу Коехохе - там височіє високий скелястий мис, на який перетворилося тіло капітана.
Читайте також про підводний водоспад, озеро скелетів та про острів, на якому вже 150 років живуть нащадки 4 перших поселенців.
