Високо в Індійських Гімалаях в засніженій долині розташоване озеро, що всіяне сотнями людських скелетів. Озеро Роопкунд знаходиться на висоті 5029 метрів над рівнем моря в нижній частині крутого схилу Трісула, однієї з найвищих гір Індії, в штаті Уттаракханд. У 1942 році британський лісник під час патрулювання знайшов велику кількість людських останків, що знаходилися під льодом «озера скелетів» і навколо нього. У туристичній рекламі місцеві підприємці описують місцевість як «таємниче озеро».
Залежно від пори року та погоди озеро, яке більшу частину року покрите льодом, дещо змінює свій розмір. Скелети можна побачити тільки після того, як розтане сніг, але у цьому місці є не тільки скелети - багато тіл на диво добре збережені. На сьогодні тут знайдено скелетні останки приблизно 600-800 людей.
Понад півстоліття вчені та антропологи вивчали останки та ламали голову над безліччю питань. Хто були ці люди? Коли вони померли? Як вони загинули? Звідки вони взялися?
Одна з перших теорій пов’язує останки з індійським королем, його дружиною та їхніми супутниками, які загинули під час хуртовини близько 870 років тому.
Потім вчені припускали, що частина останків належать індійським солдатам, які намагалися вторгнутися в Тибет у 1841 році і були відбиті. Більше 70 з них були змушені були вертатися додому через Гімалаї і померли по дорозі. Інша теорія каже, що озеро Роопкунд могло бути «кладовищем», де ховали жертв епідемії.
Також у селах цього району є популярна народна пісня, яка розповідає про те, як богиня Нанда Деві створила «сильну, як залізо» бурю з градом, яка вбивала людей, які проходили повз озеро. Нанда Деві, друга за висотою гора Індії, вшановується як богиня. І дійсно, пізніші дослідження ушкоджень кісток загиблих дозволили встановити, що причиною смерті частини людей став величезний град: градини могли досягати до 7 см у діаметрі, і на відкритому просторі у людей не було шансів врятуватися. Але це могло стати причиною смерті тільки невеликої частини загиблих, а щодо інших питання залишається відкритим.
Подальші дослідження скелетів виявили, що більшість загиблих людей були високого зросту – «росту більше середнього». Більшість із них були дорослими середнього віку від 35 до 40 років. Було кілька літніх жінок, але не було дітей і немовлят. Усі були досить міцного здоров’я. Крім того, раніше вважалося, що скелети були однієї групи людей, які загинули відразу під час одного катастрофічного інциденту протягом 9-го століття. Останнє п’ятирічне дослідження, в якому взяли участь 28 дослідників із 16 установ Індії, США та Німеччини, виявили, що всі ці припущення можуть бути невірними. Вчені проаналізували генетику та змогли датувати останки 38 тіл, у тому числі 15 жінок, знайдених в озері, деякі з них датуються приблизно 1200 роками.
Вони виявили, що генетика у померлих значно відрізнялася, і їх смерті розділялися в часі на цілих 1000 років.
«Це перевертає будь-які пояснення, пов’язані з однією катастрофічною подією, яка призвела до їхньої смерті, – сказав мені Еадаоін Харні, провідний автор дослідження та докторант Гарвардського університету. - Досі не зрозуміло, що сталося на озері Рупкунд, але тепер ми можемо бути впевнені, що смерть цих людей не можна пояснити однією подією».
Але, що ще цікавіше, генетичне дослідження виявило, що скелети належать до різних рас: одна група мала генетику, подібну до сучасних людей, які живуть у Південній Азії, а інша «тісно пов’язана» з людьми, які живуть у сучасній Європі, зокрема жителями грецького острова Крит. Крім того, люди з Південної Азії, «напевно, не з одного народу».
Тож постає питання - представники різних народів подорожували до озера малими групами протягом кількох сотень років? Чи деякі з них загинули під час однієї події?
Ні зброї, ні предметів торгівлі на місці не виявлено – озеро не знаходиться на торговому шляху. Генетичні дослідження не виявили жодних слідів бактерій чи вірусів, які могли би пояснити причину смерті.
Паломництво, яке проходить повз озеро, може пояснити, чому люди подорожували цим районом. Дослідження показують, що достовірні розповіді про паломництво в цьому районі з’являються лише наприкінці 19-го століття, але написи в місцевих храмах датуються 8-м і 10-м століттями, що припускає потенційне більш раннє виникнення маршруту паломництва. Тому вчені схильні вважати, що певна кількість смертей біля озера Роопкунд сталася під час паломництва.
Але як люди зі східного Середземномор’я з'явилися біля віддаленого озера в найвищих горах Індії? Малоймовірно, щоб люди з Європи їздили до Роопкунда, щоб взяти участь у індуїстському паломництві. Або це була генетично ізольована популяція людей із далекого східного Середземномор’я, яка жила в цьому регіоні протягом багатьох поколінь?
«Ми все ще шукаємо відповіді», — каже пані Гарні.
Питання щодо того, хто усі ці люди і куди вони прямували, поки так і не вирішене: немає жодних історичних даних, що в цих місцях проходили які-небудь шляхи через Гімалаї. Єдиним правдоподібним поясненням видається те, що загиблі були членами культу Нанда Деві і прямували на свято Нанда Деві Радж Джат, що у наш час проводиться раз у 12 років у Роопкунді.
Підйом до озера є досить популярним туристичним маршрутом, сходження потребує від трьох до шести днів. Туризм становить небезпеку для майбутніх наукових досліджень, оскільки мандрівники забирають частини скелетів на сувеніри, і ця тенденція має масштабний характер.
Читайте також про божественне багно: як в Індії створюють скульптури богів з болота, а також про професію, якій не позаздриш: люди, що пірнають у каналізаційні стоки.
