Ботафумейро - найбільше в світі кадило, яке вже понад 700 років використовується в іспанському місті Сантʼяго-де-Компостела.
В кафедральному соборі можна стати свідками розгойдування ботафумейро (гал. Botafumeiro «той, що випускає дим») — найбільше у світі кадило, яке вже протягом 700 років використовується в соборі Сантьяго-де-Компостела (Ґалісія, Іспанія). Воно прикріплене канатом до стелі, має 160 см у висоту та важить не менше 80 кг. Для його наповнення потрібно кілька кілограмів вугілля та ладану.
Середньовічне Ботафумейро, виготовлене коштом Людовика XI, було срібним і вражало прочан розкішним декором. 1809 року його викрали та переплавили солдати Наполеона. Нинішнє кадило було виготовлено ювеліром Хосе Лосада у 1851 році зі сплаву латуні та бронзи. Воно вкрите тонким (20 мікрометрів) шаром срібла і має золотий відблиск.
Кадило приводиться в дію шляхом розгойдування вісьмома служителями (ісп. tiraboleiros) в багряних шатах. Швидкість руху кадила досягає 60 км на годину, від нього валять клуби запашного диму. Вартість кожного кадіння Ботафумейро оцінюють приблизно в 250€. Вважається, що первинне призначення кадила полягало в тому, щоб заглушати сморід, який виходив від тіл тисяч немитих паломників.
Зазвичай бутафумейро запускають у великі свята. Але якщо хтось дає пожертву - фактично спонсорує церемонію, то розгойдують теж.
Протягом багатьох сторіч під час розгойдування Ботафумейро сталося кілька нещасних випадків. Колись Ботафумейру було прикріплено до мотузки за допомогою гака, який іноді від'єднувався.
Один з найвідоміших нещасних випадків стався під час візиту принцеси Катерини Арагонської. Вона подорожувала, щоб вийти заміж за спадкоємця англійського престолу в 1499 році, і зупинилася біля собору в Сантьяго-де-Компостела. В цей момент, під час її розгойдування Ботафумейро вилетів з вікна собору. На щастя, ніхто не постраждав.
Мотузки та інші пристосування, що утримували Ботафумейро, також виходили з ладу: 23 травня 1622 року, а нещодавно - у 1925 році та липні 1937 року. У 1622 році Ботафумейру впав до ніг тіраболейро. У липні 1937 року шнури, що утримували Ботафумейро, знову обірвалися, і гаряче вугілля розсипалося на підлогу.
